Сценарій свята квітів
присвячений захисникам України
Діти: Вийшли зрання на гуляння
Українські діти,
Їх стрічали і вітали
Українські квіти.
Ось волошки, сонні трошки,
Синім шовком шиті,
Ясноокі, чисто вмиті,
Розбрелись по житі.
Ось рожева конюшина,
А на ній і комашина,
Що, не дивлячись на ранок,
Їсть солодке на сніданок.
На горбочку мак,
В шапці, як козак.
Він яскравий, мов вогонь!
А бундючний – Бог боронь!
Вміє задаватись так,
Як будяк!
Там росте холодна м’ята
(Добре пахне, як пом’ята),
Там шовковая трава
Щось шепоче, мов жива.
А з травички – ніжні личка:
То вже Братик і Сестричка
У тих самих кольорах,
Що на наших прапорах.
Розбрелись по полю діти –
Більші, менші і малі –
Молоді яскраві квіти
Української землі.
Ведуча: Сьогодні наше традиційне свято квітів буде трішки незвичним. Ми присвячуємо його єдності України, нашим захисникам та їх родинам.
Ведуча: спочатку давайте вшануємо хвилиною мовчання пам'ять тих, хто в різні часи віддав своє життя за незалежність України.
Хвилина мовчання
Перед іконою я стану на коліна,
Воскову свічку тихо запалю
І помолюсь за рідну Україну,
За тих солдатів,
Що полягли в жорстокому бою.
Солдате український, я за тебе
Щодня благаю Бога і молю,
Щоб захистив жовте поле, синє небо,
І щоб живим лишився ти в бою.
Перед солдатом стану на коліна,
Воскову свічку тихо запалю
За те, що захищає Україну
В запеклому жорстокому бою.
Ведуча: на даний момент нашу незалежність захищають 6 односельчан. Ми повинні знати їх імена, щоб пишатися ними і бути вдячними за їхню мужність.
А саме: Малець Сергій Станіславович – з травня місяця в зоні АТО;
Хилько Олексій - з березня місяця служить зв’язківцем;
Нещодавно їх ряди поповнили брати Грабовенки Максим Миколайович та Богдан Миколайович, Марченко Іван Миколайович та Ткаченко Юрій Анатолійович.
Ведуча: сьогоднішні квіти для терплячих та люблячих родин.
Виступ літературної студії
За що боролись наші прадіди?
Щоб знову брат ішов на брата?
Та ні! За мир! За вічний в світі мир!
За Україну–неньку! Не за ката!
Та повернулось зовсім все не так!
Знов стрілянина…гинуть наші хлопці…
Гей, українці! Патріоти ми, чи як?
Захисники, на вашому ми боці!
Не ділиться на два, на три, на п’ять
Моя безмежно-вільна Україна!
За неї, мов гора, сини стоять!
І стяги бовваніють жовто-сині!!!
Патріотичне
Твоїми, країно, піснями
Мої заколисані думи.
Від бабці, прабабці і мами
Про радість вже знаєм і сум ми.
Про силу козацького духу,
Про віру, надію, любов,
Коріння повстанського руху
Про завжди бунтуючу кров.
Ми знаєм про наші початки,
Про вічне бажання любити.
Заради майбутніх нащадків
Ми будемо жити й творити!
Я можу…
Я можу розбити скло
Й свої відпустити сни.
Чи просто у ніч в вікно
Шепнути комусь: «Живи…»
Можу споїти когось
Гірким трунком з невіри і бід…
Та не можу одного –
Від брехні врятувати світ!
Дарина Щербак, 9 клас
***
Автобус. Незнайомі люди.
Самотність відчуваю всюди.
В очах скорбота, втома, біль
Про дім, сім’ю, автомобіль…
А хочеться, щоб було легко –
В думках спокійно, в сері терпко,
Дитячий сміх, у мирі сміх!
Щоб він окутав нас усіх!
Щоб й сліду від війни не стало,
Від щастя небо заспівало!
Щоб разом старші і малі
Несли добро по всій Землі!
Ярослава Моргун, 9 клас
Сон солдата
Пречорне небо, блискавка між хмар…
Прегрізний грім мою розбурхав душу!
Таких ще снів ніколи я не мав,
Про нього вам повідати я мушу.
На рідне поле жовтих колосків,
Яке зігріте сонцем життєдайнім,
Злетілося десятка з три круків!
Кружляють понад житом хмарно!
А поряд дівчина збирала квіти.
Наспівуючи, з них вінок плела.
А в пісні тій – біблійні заповіти.
А в серці чистім – вірність, доброта!
Та дівчина – це наша Україна.
А ті круки – то люті вороги.
Коли ми дружні – ми велика сила!
Повстаньмо разом проти чорної біди!
Василина Сіденко,
керівник гуртка «Літературне краєзнавство»
Солдат України – ти наш захисник!
Ти наша опора і гордість!
Від пут і кайданів, ярма рятівник.
В тобі честь, і гідність, і скромність!
Солдат України – ти мужності храм!
Добром твоє серце зігріте!
І знай, не один ти, і будеш не сам.
З тобою Вкраїни всі діти!!!
Валерія Фурман, 7 клас
***
Не кажіть, щоб Вкраїна вставала з колін,
Бо не впала вона ще так низько!
У нас духові гроші не прийдуть взамін –
До землі від колін ще не близько!
Наша слава і воля ніколи не вмре,
Хоч катують нас, ріжуть, стріляють…
Знаю, кожен грудьми на ті кулі піде,
А кати наші – духу не мають!
Наш народ, наша нація сильна!
І не плаче дружина з дітьми…
Навіть мати терпляче жде сина,
Доки той повернеться з війни!
Не впаде на коліна держава!
Не зламають наш дух вороги!
У нас доля гірка, як та кава…
Але ж квіти цвітуть навкруги!
Юлія Суюндукова, 11 клас
Флешмоб «Перлина-Україна»
Ведуча: Я вірю, я знаю: усе буде добре!
З надією в серці щодня я живу.
Я впевнена, чуєте: все буде добре!
Розвіє промінчик весняний пітьму.
Проб’ється, всміхнеться, засяє мов зірка,
Зігріє, обійме. Він спокій несе.
І з чистого аркуша нову сторінку
Жовто-блакитну яскраву почне.
Відродить, народить, уродить добряче,
Підійметься житом крізь всі бур’яни.
І більше, я вірю, ніхто не заплаче!
І будуть щасливі Вкраїни сини!
| 
