Ми можемо…
Ми можемо миті міняти щомиті,
Ми можемо серцю сказати любити… 
Ми можемо все це робити спонтанно,
Але ми не можемо жити,все марно.
Ми можемо вітром бути у полі,
В театрі, ми можемо грати всі ролі.
Ми можемо просто сказати: «люблю»,
Але ми не скажем своєму буттю.
Ми можем сказати: «ти непотрібна!!!»
Ці слова, як вбивця долі невірна.
Ми можем казати це до безтями,
Але знайди глузд і приходь вже до тями.
Бо ж можеш робити що заманеться,
Але якщо хтось у серце ввірветься!
Як вибрав в коханні ти русло таке
Із нього тебе вже ніхто не зведе.



Ірина Мазур